Урок 5. Форми поведінки тварин

Урок 5

Тема: Форми поведінки тварин

1. Загальна характеристика

   Поведінка тварин дуже різноманітна за своїми формами, проявами та механізмами. Це складне переплетіння як вроджених, так і набутих поведінкових актів (складових поведінки), що спрямовані на виживання та продовження роду. Завдяки розмаїтості форм і механізмів поведінки тварини успішно пристосовані до середовища існування. У наш час існує декілька систем класифікації форм поведінки тварин, оскільки є багато критеріїв, за якими можна здійснити таку класифікацію.

  

  Поведінка — характерна риса тваринного типу організації життя. Вона виявляється на високому рівні організації, коли тварина стає здатною сприймати, зберігати і перетворювати інформацію, використовуючи її з метою самозбереження та пристосування до умов існування.

   Поведінка характерна і для твариноподібних одноклітинних організмів. Наприклад, вони здатні пересуватися у відповідь на подразники середовища та піддаються елементарним формам научіння. У багатоклітинних організмів поведінка перебуває під контролем нервової системи.

   Прояв усіх форм поведінки перебуває під впливом добових, сезонних та інших біологічних ритмів.

2. Форми поведінки

Дослідницька

  Дослідницька поведінка тварин спрямована на вивчення навколишнього середовища та не пов'язана з пошуками корму чи особин протилежної статі. 

   Орієнтовні реакції тварин:

Козел гвинторогий досліджує місцевість

- тварина залишається на місці й оглядається навколо

- тварина активно досліджує територію

Розрізняють декілька видів дослідницької поведінки:

1) opiєнтовну реакцію, яка полягає у зміні положення та оріентації органів чуття для найкращого сприймання подразника;

2) власне дослідницьку поведінку, яка пов'язана з переміщеннями тварини;

3) маніпуляційно-дослідницьку поведінку, коли тварина не тільки переміщуеться, але якимось чином впливає на навколишнє середовище, наприклад, маніпулює оточуючими її предметами.

  У дослідницькій поведінці велику роль відіграе новизна подразників. Наприклад, в одному з дослідів щурів тричі на день вміщували у Т-подібний лабіринт, де в кінці кожного з відгалуження знаходився порожній ящик, стінки якого були розмальовані зображеннями різних геометричних фігур (квадратів, трикутнишв тощо). В одному ящику фігури були завжди однакові, а в іншому — кожний раз змінювалися. Виявилося, що щури проводили значно бльше часу в тому ящику, де фігури постійно змінювалися.

   Велику роль у дослідницькій поведінці відіграє страх, ось чому тварини здебільшого, хоча и не завжди, уникають нових и незвичних подразників. При цьому в поведінці тварин зіштовхуються дві протилежні тенденції — побоювання нового i водночас тяга до нього. Така ж тенденція характерна и для людини.

   У мавп можна виробити різні інструменталъні навички, використовуючи як підкріплення нові подразники. Наприклад, тварина натискатиме на важіль у відповідь на певний сигнал, якщо нагородою для неії буде можливість визирнути з клітки крізь маленьке віконце. Слід відзначити, що мавпи взагапі люблять зазирати у двері різних кімнат, ця реакція залежить від того, що мавпа бачить у кімнаті. Так, мавпа відкриває двері у порожню кімнату i значно частіше зазирає туди, де на стінах зображені фрукти, або у ту кімнату, де рухається іграшковий поїзд. Ще частіше мавпи відчиняють двері кімнати, де знаходиться інша мавпа. Мавпи люблять дивитися кінофільми i телепрограми про мавп, особливо кольорові.

 Дослідницька поведінка (допитливість) у людини доповнюється намаганням пінати властивості та закономірності навколишнього світу.

Ігрова

  Приклади irpoвoї поведінки можна знайти у більшості ссавців i багатьох нижчих тварин. Так, дельфіни супроводжують кораблі и гойдаються на хвилях, морські леви i тюлені пірнають у воду, дістають з морського дна камінці, підкидають їx уверх i ловлять. Ігрова діяльність спостерігається і у птахів, особливо хижих: соколи розігрують "лови", ви-користовуючи як "здобич" соснові шишки. У свійських тварин спостерігається незвична ігрова поведінка, наприклад, цуценя вкладає передні лапи в хатні капці та їздить по підлозі.

  Рухи, що входять до irpoвoї поведінки, не відрізняються від тих, які зустрічаються у тварин в інших випадках, наприклад, при полюванні, бійках, статевій i маніпуляційній активності тощо. Але в ігрових ситуаціях послідовність рухів часто буває незавершеною: щелепи при укусах не стискаються, агресивні кидки не в повну силу. Водночас деякі рухи можуть бути значно перебільшеними порівняно з нормою. Це особливо помітно при стрибках тварин.

  У деяких видів тварин грі передує особливий сигнал, який вказує на специфічний характер ціеі поведінки, наприклад, припадания на груди i передні лапи у собак i котів, "ігрова міміка" у макак-резусів. Ігрова поведінка може викликатися різноманітними подразниками. У вищих тварин гру може почати доросла тварина.

Харчова

   Харчова поведінка тварин пов’язана з різними видами активності: пошуком, вистежуванням, ловінням, захопленням, запасанням корму тощо. Харчова поведінка притаманна всім тваринам і характеризується великою різноманітністю. Пошукова поведінка запускається процесами збудження, що викликається відсутністю їжі.

  Тварини виявляють вибірковість по відношенню до їжі. Вона може проявлятися у вигляді суворої спеціалізації, як у шуліка-слимакоїда, що харчується лише слизняками, або у вигляді харчової переваги, за наявності якої тварина, якщо у неї є вибір, віддає перевагу певному харчовому об'єкту.

Шулік-слимакоїд

    Серед тварин, що харчуються живою їжею, спостерігаються дві основні стратегії здобування їжі — полювання і випасання.

    Полювання є способом добування рухомих живих об'єктів. Мисливські стратегії залежать від характеристик здобування та особливостей біології мисливця. Одні хижаки, наприклад, богомоли, чекають жертву у засідці, інші будують пастки. Добре відомі пастки павуків. Комахи також будують пастки — прикладом може служити мурашиний лев. 

                                    Павук з павутинням                            Мурашиний лев

  Швидкі хижаки, наприклад кальмари, реалізують особливу стратегію — переслідування. Полювання на малорухливу здобич, що ховається, вимагає розвинених аналізаторів і спеціальних пристосувань для її розкриття і вбивства (така здобич часто володіє міцним панциром).

    Нерухома і численна здобич знімає необхідність її вистежування і вбивства. Харчування такою здобиччю — випасання — полягає в поїданні частин, або окремих органів кормових організмів. Класичним прикладом пасовищного типу хижаків можуть служити великі хребетні травоїдні тварини, такі як вівці і кози.

   Забирання здобичі в інших організмів — клептопаразитизм — також поширений у тваринному світі. Для одних видів він є підмогою в несприятливих умовах. Для інших, наприклад багатьох чайок, він є звичайним джерелом прожитку. Такі види здатні активно і наполегливо переслідувати жертву, щоб відібрати здобич. 

   Серед комах поширене запасання корму для личинок. Наприклад жуки-гнойовики відкладають яйця у заготовлені гнойові кульки. Багато перетинчастокрилих відкладають яйця у тіла інших тварин (переважно комах). Своєрідність цієї форми запасання корму дозволило виділити їх в окрему екологічну категорію — паразитоїди. У деяких гризунів, до яких належать хом'яки та бурундук, запасання корму набуло характеру пристосування до несприятливого сезону. 

   У них запасання корму приурочено до періоду дозрівання злаків. За сезон звичайний хом'як запасає до 16 кг рослинного корму.

Захисна

  До оборонної або захисної поведінки відносяться дії, спрямовані на уникнення небезпеки. Оборонні реакції виникають у відповідь на зовнішні стимули і можуть бути активними, аж до нападу, або пасивними. Класичним прикладом оборонної реакції є реакція уникнення, що спостерігається у виводкових птахів у відповідь на напад хижака.

   Також прикладом захисної поведінки є шипіння кішки, коли вона пригинається або вигинає дугою спину.

Агресивна

   Агресивною називають деструктивну поведінку, що спрямована по відношенню до іншої особини. До неї відносяться загрозливі демонстрації, напад та нанесення травм. Агресія служить для встановлення ієрархічних відносин у соціальних тварин, розподілу території, їжі та інших ресурсів. Питання про допустимість застосування терміну агресія для опису відносин між хижаком і жертвою залишається відкритим.

   Агресивна поведінка запускається при сприйнятті специфічного подразника (релізера), яким зазвичай виступають запах, звукові сигнали і елементи забарвлення іншої особини. Прояв агресивної поведінки, точніше чутливість і вибірковість по відношенню до релізера, залежить від внутрішнього стану організму. У більшості тварин агресія спостерігається в період розмноження. Це явище добре вивчене на прикладі птахів і територіальних риб. У них (самців) у період розмноження агресію викликає суперник, що наближається до кордонів ділянки.

Леви деруться за самку

   При відсутності специфічних подразників, агресія може накопичуватися. Результатом цього процесу є зниження порогу чутливості (і вибірковості) до релізера.

Гігієнічна

   Гігієнічна поведінка тварин об’єднує поведінкові акти, спрямовані на догляд за тілом. Гігієнічна поведінка є невід'ємною частиною життєдіяльності здорової тварини. Порушення гігієнічної поведінки свідчить про негаразди у тварини (хворобу, голод, або низький соціальний статус у суспільних тварин). Тварини можуть чистити тіло за допомогою кінцівок, тертися об субстрат, струшуватися, купатися у воді або піску.

                                 Слон індійський                                       Шиншила

  Поведінкові акти, такі як прийняття пози для сну також відносяться до гігієнічної поведінки.

  До гігієнічної поведінки відноситься і грумінг - явище коли одна тварина чистить іншу. Грумінг характерний для видів, що утворюють колоніальні поселення (бабаки та лучні собачки з гризунів) або мобільні замкнені групи (багато приматів). У цих видів грумінг слугує механізмом підтримання ієрархії, а у приматів — також елементом статевої поведінки. 

   У приматів особини, що займають нижчий ранг в ієрархії, чистять особин з вищим рангом, самки — самців, у бабаків та піщанок — навпаки.

Територіальна

  Майже всі ссавці живуть на індивідуальних територіях. Вони по-різному мітять межі своєї ділянки і запекло захищають її, нерідко вступаючи у смертельну сутичку з "порушниками кордонів".

Територіальна поведінка тварин складається з таких послідовних дій: 

а) виділення ділянки; 

б) маркування її меж; 

в) охорона своєї ділянки від інших особин.

  Більшість ссавців живе на індивідуальних територіях. Свої ділянки різні види ссавців використовують в різних цілях. Для багатьох важливою умовою є кількість корму, що знаходиться на даній ділянці. Чорно-білі гверещ, які мешкають в африканських джунглях, харчуються листям дерев, тому вони знаходять багато корму навіть на невеликій території. 

   Червоні товстотіли їдять в основному фрукти і суцвіття, які ростуть не всюди, тож вони змушені займатися пошуками корму на більшій території. Саме тому ці мавпи займають великі ділянки. Деякі види тварин, якщо в межах їхньої території е велика кількість корму, живуть на ній протягом усього року. Інші ж міняють місце проживання, щойно джерело їжі на цій ділянці вичерпається. Території деяких тварин можуть збільшуватися або ж зменшуватися в залежності від пори року. Так, наприклад, зграї вовків, що живуть у північних регіонах, здійснюють сезонні міграції, слідуючи за вівцебиками. 

   Суспільні тварини також всі гуртом живуть на індивідуальній ділянці. Леви тримаються зграями, що складаються з двадцяти і більше особин, на території площею приблизно 400 км2. Вони не в змозі щодня обходити всю ділянку - тоді б у них не залишилося часу для полювання. Всій зграї легко загнати здобич і захистити територію від вторгнення "ворога". На ділянці є зона, відведена для самок з дитинчатами, яка охороняється особливо ретельно. 

   Для позначення індивідуальної території ссавці використовують запахи, які вони залишають на поверхні ґрунту або на рослинах, а також видаючи певні звуки. На тілі тварини є спеціальні залози, що виробляють феромони, які потрапляють в повітря і перебувають в ньому якийсь час.    Для того, щоб запах тримався довше, багато ссавців залишають на межі території своєрідний "коктейль" із запахів - вони змішують сечу, калові маси і феромони. 

    В деяких випадках запахові мітки використовуються тільки для того, щоб особини, що живуть на одній ділянці, якомога рідше зустрічалися одне з одним (наприклад, борсуки). Якщо тварини все ж таки зустрічаються, то перш ніж між ними відбудеться сутичка, господар території видає попереджувальне гарчання, потім приймає певні пози і лише в тому випадку, якщо незваний гість після всіх цих демонстрацій не віддалиться, господар переходить у наступ. При цьому тварини завдають одна одній серйозних травм, нерідко в результаті сутички один із супротивників гине. Підчас парування самці змагаються за кращу територію.

Соціальна

   До соціальної або колективної поведінки належать прояви психічної діяльності, безпосередньо пов'язані із взаємодією між окремими особинами та їх угрупованнями. Територіальний тип поведінки можна називати поодиноким. При цьому типі соціальних відносин, представники свого виду викликають агресію, за винятком певного періоду. Найскладніша соціальна поведінка у суспільних (гуртових) комах.

   Узгодження поведінки дозволяє окремим особинам зменшити витрати енергії та отримати інші вигоди від членства в групі за рахунок передачі інформації по всій групі, колективного прийняття рішень, синхронізації руху (наприклад косяк риби або зграя перелітних птахів).

   Заспокійливий ефект від перебування у групі визначає соціальну мотивацію для утворення груп. Оселедець, наприклад, стає дуже збудженим, якщо його ізолювати від родичів. Перебування у групі також сприяє репродуктивній функції, оскільки забезпечує більш широкий доступ до потенційних партнерів.

Репродуктивна 

   Репродуктивна поведінка тварин включає: пошук партнерів, батьківська поведінка та турбота про потомство.

Пошук партнерыв

   Перше характеризується винятковою різноманітністю форм поведінки, націлених на пошук партнера, утворення пар, впізнавання партнера, шлюбні ритуали і власне спаровування. Більшість вищих тварин починають спаровування лише після залицяння. Залицяння являє собою обмін спеціальними сигналами — демонстраціями. Залицяння у тварин дуже ритуалізоване і відрізняється винятковою різноманітністю: воно може включати підношення корму, демонстрацію оперення як у райських птахів, зведення споруд, токування.

Шлюбны ритуали тварин

   Залицяння розглядається як механізм статевого відбору. У загальному випадку, воно сприяє відбору найвідповіднішого партнера, а крім того перешкоджає утворенню нащадків між особинами різних видів (міжвидова гібридизація).

   Виділяють два основні типи шлюбних відносин: моногамія та полігамія.

  Моногамією називається тип шлюбних відносин, при якому утворюються більш-менш стабільні пари і обидва партнера беруть участь у догляді за потомством. Є найпоширенішою формою шлюбних відносин у птахів, вовків, характерним є для великих ссавців (жирафи, слони).

   Полігамія – це термін, який використовується для опису шлюбних відносин, що складаються більш ніж з двох осіб. Якщо один самець утворює для розмноження шлюб з кількома самками, то таке явище називають полігінія. Воно властиве деяким приматам, левам, рибам. Якщо ж навпаки, самка утворює шлюб з декількома самцями, то таке явище називається поліандрія (бджоли).

Батьківська поведінка

   Батьківська поведінка об'єднує поведінкові акти, пов'язані з виведенням потомства. Складне батьківське поводження спостерігається у птахів, ссавців, деяких риб і земноводних. Батьківська поведінка тісно пов'язана з репродуктивною. Наприклад, у птахів будування гнізда здійснюється в шлюбний період і є компонентом залицяння. Батьківська поведінка поділяється на кілька послідовних фаз.

   У птахів першою фазою батьківської поведінки вважається відкладання яєць, після чого йде фаза насиджування та вигодовування.

   У ссавців батьківська поведінка включає такі фази, як будівлю гнізда, пологи, вигодовування потомства.

Турбота про потомство

   За характером догляду за потомством виділяють дві групи птахів — гніздових і вивідкових. У гніздових птахів пташеня вилуплюються безпорадними, не здатними здобувати їжу самостійно і батьки ретельно доглядають за ними — годують, обігрівають і захищають. Пташенята активно випрошують корм — в цьому випадку як подразник виступає дзьоб батьків. У виводкових птахів (гагари, кури, гуси та інші) пташенята вилуплюються зрячими, здатними в перші ж години життя пересуватися слідом за батьками і годуватися самостійно. Поведінка батьків і пташенят, що забезпечує вигодовування є вродженою.

   У ссавців догляд за потомством представлений наступними поведінковими раекціями — вилизування, перетягування і навчання. 

 Батьківська поведінка не характерна для безхребетних, проте комахи та ракоподібні доглядають за потомством. Наприклад скорпіони народжують до 25 маленьких скорпіончиків. Вони забираються на спину матері і проводять там біля 10 діб.

   Винятковим явищем є батьківська поведінка річкових клопів, у яких самиці після копуляції відкладають яйця на спину самців. Участь останніх у догляді за потомством не обмежується носінням кладки: вони створюють струмінь води за допомогою кінцівок, час від часу спливають на поверхню, щоб дати яйцям доступ до атмосферного повітря, і допомагають німфам вибратися з яєць.

Форми поведінки 
https://www.youtube.com/watch?v=zLcWAe4xE-k

3. Домашнє завдання

1) Зробити конспект

2) Виконати тестові завдання

Код доступу 405023

посилання
join.naurok.ua

Увага!!! Тест активний до 12 квітня до 12.00
Нагадую, що тест виконується один раз!
Будьте уважними.
Не забувайте вказувати своє прізвище та імя, без цього тест не буде зараховано