Урок 6
Тема: Комунікація тварин.
1. Загальна характеристика
Зрозуміти мову тварин люди мріяли споконвіку й дечого в цьому досягли. Наприклад, добре навчилися визначати повадки тварин, яких утримують. Так, господарі собак можуть визначити наміри собаки за положенням її хвоста і «виразом» морди. Вишкірені зуби, зморщений ніс і спрямовані вперед вуха дають зрозуміти, що тварина не просто погрожує, але й досить упевнена у власній правоті.
Люди навчилися використовувати «мову» тварин з практичною метою. Наприклад, коли птахам загрожує небезпека, вони видають особливі крики - сигнали тривоги. Інші птахи, почувши такий сигнал, у паніці розлітаються. Записи тривожних криків птахів різних видів використовують для відлякування інших птахів від садів, полів, аеродромів - звідусіль, де вони можуть нашкодити. Такі сигнали діють, але не довго, бо птахи досить швидко звикають, що за сигналом тривоги ніякої біди не трапляється і можна не панікувати.
Комунікація тварин — передача інформації від однієї особини до іншої («мова тварин»).
Передача інформації (генерація) здійснюється спеціальними органами (голосовий апарат, пахучі залози, форма тіла, поза, забарвлення, поведінка тварини і таке інше). Прийом інформації (рецепція), здійснюються на сенсорному рівні органів нюху, смаку, зору, слуху, електро-, термо-, механо- і ін. спеціальними рецепторами.
Будь-який тип поведінкового «впливу» з боку однієї особини, що спричиняє або здатний спричинити зміни в поведінці іншої особини, - це стимул.
Стимули, так само як і комунікація, що на них базується, можуть мати різну природу. Так, комунікація можлива як побічний продукт основних форм життєдіяльності (наприклад, за характером руху тварини в поєднанні з її загальним виглядом інша тварина може отримати інформацію про здоров’я цього представника тваринного світу й відповідно будувати свою поведінку).
Передача інформації також можлива за допомогою специфічних систем зв’язку. Таких основних систем у тварин (як і в людини) є п’ять: зір, слух, нюх, дотик і смак. Сигнали тварин зазвичай і спрямовані на всі п’ять органів чуття.
Спілкування тварин полегшує пошуки їжі і допомогає створити сприятливі умови проживання, захисту від ворогів і шкідливих впливів. Без спілкування тварин неможлива зустріч особин різної статі, взаємодія батьків і потомства, формування груп (зграй, стад, роїв, колоній тощо) і регулювання відносин між особинами всередині них (територіальні відносини, ієрархія тощо).
Набір повідомлень, якими обмінюється більшість тварин, зазвичай досить обмежений. Найчастіше це застереження або команди: «увага», «обережно», «рятуйся», «забирайся геть», «іди-но сюди», «летімо разом», «ділянку зайнято» та інше.
Одні сигнали дають змогу батькам і дитинчатам упізнавати один одного; інші - впізнавати родича; ще інші повідомляють про неприязнь та агресивність або, навпаки, про миролюбний настрій. Є сигнали, що сповіщають про намір гратися або залицятися.
2. Комунікації тварин
Звукові комунікації
Найчастіше тварини спілкуються одна з одною за допомогою звуків: гавкоту, вереску або співу. Навіть риби, які, здавалося б, абсолютно «безсловесні», не виняток. Дуже багата звукова комунікація водних ссавців - дельфінів. Вони не тільки клацають і свистять, а також обмінюються ультразвуковими сигналами, яких ми не чуємо.
Акустичне спілкування найрозвиненіше у членистоногих і хребетних. Його роль як ефективного способу дистантної сигналізації зростає у водному середовищі і в закритих ландшафтах (ліси, зарості).
У птахів, наприклад, високі акустичні здібності властиві головним чином скромно забарвленим видам, тоді як яскраве забарвлення і складна демонстраційна поведінка зазвичай поєднуються з невисоким рівнем звукового спілкування.
Соловей звичайний
Найбільше звуків із птахів видають самки, коли спілкуються із пташенятами. Таким чином вони їх годують, попереджають про небезпеку.
Сіра мухоловка
Коники і цвіркуни, захищаючи свою територію, загрозливо цвірчать. Орган цвірчання у них розміщений на надкрилах, які тертям видають звуки.
Коник звичайний
Ховрахи попереджають про небезпеку свистом. Коли члени колонії його чують, вони насторожено стають стовпчиком і знають, що десь поблизу змія чи інша небезпека на землі. Якщо ворог підлітає зверху, то ховрахи починають цвірінькати і колонія ховається в нори.
Ховрах європейський
Гримучі змії відлякують ворога сухим тріскотом. Його видає брязкальце з рогових чохликів, що розташоване на кінчику хвоста.
Гримуча змія або гримучник
Хімічна комунікація
Іншим важливим елементом комунікації тварин є хімічні сигнали. За їхньою допомогою багато ссавців позначають межі своєї території.
Феромони - хімічні речовини, які тварини використовують для внутрішньовидової комунікації.
У савців є пахучі залози (псові, котячі, скунси, ховрахи тощо), що виробляють секрет, який використовують тварини для приваблення партнера протилежної статі. Також тварини залишають мітки по периметру своєї території, щоб попередити чужинців.
Полосатий скунс
Наприклад, скунси помічають свою територію секретом анальних залоз щоб відлякувати ворогів.
Зорові комунікації
Часто важливу роль у спілкуванні відіграють пози й рухи тіла - зорові сигнали. Утворюючи пари, контактуючи в угрупованнях, тварини використовують характерні длякожного виду «ритуали», наприклад шлюбні танці. За допомогою таких рухів тварини повідомляють про той чи той свій намір. У багатьох випадках рухи або пози доповнюються звуковими сигналами.
Вишкірена паща, здиблена шерсть, випущені пазурі в багатьох видів хижих ссавців — це сигнали агресії. Часто тварини, щоб налякати ворога, ніби «роздуваються», намагаються здаватися більшими, ніж вони є.
Сова вухата
Так, сова вухата характерним чином розкриває крила й змикає їх над головою. Кобра перед нападом роздуває так званий капюшон.
Самець страуса під час періоду парування стають на коліно і починають ритмічно бити крилами та закидати назад голову.
Захисне забарвлення сонечка захищає його від птахів та інших хижаків.
Одним з найвидатніших досягнень у вивченні комунікації у тварин є відкриття символічної «мови танців» медоносної бджоли Карлом фон Фрішем та його послідовниками. Коли бджола знаходить нове джерело корму, вона збирає нектар, облітає кілька разів це місце і повертається у свій вулик.
Бджола віддає принесений нектар бджолам-приймальницям, а сама виконує на стільнику характерні рухи, які назвали «вербувальний танець», бо вони спонукають інших бджіл до пошуків їжі. Якщо корм знайдено на відстані не далі ніж 100 м від вулика, то бджола швидко пробігає навколо якоїсь комірки стільника, а потім повертається й робить таке саме коло в зворотному напрямку. Перебігаючи по стільнику від одних бджіл до інших, вона повторює ці рухи протягом декількох секунд. Такий танець називається коловим.
Коли джерело їжі розташоване на відстані понад 100 м від вулика, бджола виконує виляючий танець. Вона спочатку робить півколо, потім пробігає по прямій лінії, виляючи черевцем з боку в бік, а далі робить друге півколо у зворотному напрямку. При цьому відстань закодовано у вигляді тривалості прямого пробігу в танці, який супроводжується певним дзижчанням. Напрямок польоту щодо Сонця, за К. фон Фрішем, повідомляється за допомогою кута між лінією прямого пробігу та напрямком сили тяжіння.
Тактильні комунікації
Дотик - це здатність тварин до сприйняття різних зовнішніх впливів, що здійснюється рецепторами шкіри і опорно-рухового апарату.
Але основними рецепторами, що сприймають дотикові подразнення і частково положення тіла в просторі, у ссавців служать волосся, особливо спеціальні товсті вібриси Найбільш помітними вибриссами є "вуса", добре помітні у кішок або гризунів. Вібриси реагують не тільки на дотики до навколишніх предметів, але і на коливання повітря. У тварин, що постійно живуть в норах, що мають широку поверхню зіткнення зі стінками нори, вібриси, крім голови розкидані по всьому тілу. У лазаючих форм, наприклад, у білок, лемурів, вони розташовані також на черевній поверхні і на частинах кінцівок, що контактують з субстратом при пересуванні по деревах.
Вібриси у крота польового та кішки
Тактильна комунікація виявляється домінуючою в соціальних взаємодіях багатьох безхребетних, наприклад у сліпих робочих в деяких колоніях термітів, які ніколи не залишають своїх підземних тунелів, або у дощових черв'яків, які вночі виповзають з нір для спарювання. Тактильні сигнали виявляються головними і у ряду водних кишковопорожнинних: медуз, актиній, гідр. Велике значення тактильна комунікація має для колоніальних кишковопорожнинних. Так, при дотику до окремої ділянки колонії гідроїдних поліпів тварини відразу ж стискаються в крихітні грудочки. Тут же слідом за цим стискаються і всі інші особини колонії.
Риби за допомогою такого органу як бічна лінія здатні вловлювати коливання води, під час її удару в якийсь предмет і визначати відстань до нього.
Процес обміну інформацією в багатьох видів мурашок може бути пов'язаний з тактильним, або антенальним, кодом: мурашки довго обмінюються ударами антен, нижньощелепних щупиків і передніх ніг. Часто антенальні контакти супроводжуються передачею від однієї комахи до іншої краплі рідкої їжі - такий процес називають трофалаксисом.
Ще в 1899 р. німецький зоолог Е. Васманн (Wasmann, 1899) запропонував гіпотезу антенального коду - своєрідної мови жестів, що базується на швидких рухах антен мурашок. Крім того, у мурашок під час дотику антенами передаються й хімічні сигнали про територію, їжу, небезпеку тощо.
Уьтразвукові комунікації
Як ссавці спілкуються за допомогою звуку відомо давно. Але є в них ще нечутна нам мова - мова ультразвукових сигналів. Вперше вони були відкриті у кажанів.
Ехолокатор кажанів надзвичайно чутливий - вони здатні запелінгувати навіть мікроскопічно малий предмет розміром до 0,1 мм. За проведеними дослідженнями, тільки коли експериментатори зменшили товщину проволок, натягнутої у приміщенні, до 0,07 мм (товщина людського волосся) - кажани почали натикатися на неї.
Окрім того інфра та ультразвукові сигнали для комунікації використовують тигри, ведмеді, змії, дельфіни.
Ехолокація в природі
Цікаво знати!
Тривалий час робилися спроби навчити людської мови людиноподібних мавп. Але дослідники зіткнулися з неподоланною проблемою - голосовий апарат цих мавп не пристосований до людської мови.
У другій половині XX століття вчені досить оригінально вирішили цю проблему, почавши вчити мавп мови глухонімих - мови жестів.
Першою і найбільш відомою мавпою, яку навчили «людської» мови жестів, була шимпанзе Уошо. Коли американські вчені Алан і Беатрис Гарднери почали з нею займатися, їй було всього 10 місяців. У віці чотирьох років вона знала вже понад 130 слів. Уошо використовувала «слова» не тільки для позначення предметів і дій, які відбуваються на її очах, але й для розповіді про власні спогади й думки.
Були й інші мавпи, які «розмовляли» не гірше за Уошо. Запас слів у них був різний, але чемпіоном є самка горили Коко - вона вивчила 400 слів-жестів. Характерним для всіх мавп було те, що тільки-но вони засвоювали 10-15 знаків, то одразу починали їх комбінувати - будувати з них речення. Звичайно, це були зовсім прості ланцюжки з 2-4 слів: «Дай пити!», «Відкрий - ключ - солодкий» (дістати фрукти з холодильника) або «Будь ласка - Уошо - фрукт - солодкий». Іноді одне слово повторювалося кілька разів («Тріксі - лоскотати - Уошо - швидше -швидше»).
На жаль, усі ці дослідження свідчать виключно про потенційні можливості тварин у засвоєнні мови людини і майже не дають інформації про комунікацію тварин у природних умовах.
Комунікації тварин
3. Практична робота
Практична робота виконується в зошиті та надсилається на вайбер або електронну адресу вчителя. Виконання є ОБОВ'ЯЗКОВИМ!!!!
Для виконання роботи вам необхідно переглянути відеоролик.
Практична робота №7
Тема: Визначення структури поведінкових актів тварин
Мета: Навчитися визначати направленість поведінки тварин за результатами спостержень.
Обладнання: Відеоматеріали, зошит, ручка, олівець, лінійка, матеріали попередніх уроків.
Хід роботи
1. Подивіться відео.
2. Визначте тварин, поведінка яких зафіксована на відео.
3. Виокремте прояви поведінки тварин
4. Заповніть таблицю.
5. Зробіть висновок з роботи.
Практична робота №7
4. Домашня робота
1) Зробити конспект
2) Виконати практичну роботу
Немає коментарів:
Дописати коментар